Божественне в садхані

Нещодавно я читала Бгаґавад- Ґіту, де розповідається про різні форми йоги, природу душі і вічні відносини з Богом. У ній також є інструкції про те, як побудувати відносини з Богом і слідувати духовному шляху. У розділі 7 Крішна говорить про Себе: «Далеко не всі люди по-справжньому знають Мене.» (гл. 7, шлока 3). Вони бачать зовнішнє, фізичне, і на більше не здатні. Далі Крішна продовжує розповідати своєму давньому другові, а тепер учневі Арджуні про Свою духовну природу і всюдисущості (гл. 7, шлока 5). Потім Він переходить до звуку ОМ і розкриває, що Він Сам – і є ОМ. Він – світло, він – тепло вогню, смак води і так далі. За допомогою метафор Крішна розповідає Арджуні про вищу реальність і про те, що Він є суттю всіх речей. Ось що значить Ом Намо Нараяная. Це мантра, яка допомагає нам вийти за межі фізичного світу і розкрити серця для таємного усвідомлення Бога в усьому сущому. Все перебуває в Ньому, і Він Сам перебуває в усьому. Крішна дає Своєму другу способи глибше проникнути в суть Божественного, усвідомити цей глибинний зв’язок і прийняти аксіому, що все, що існує в світі – це Сам Господь.

Крішна продовжує допомагати Арджуні усвідомити цю істину, розповідаючи про природу Своєї Божественності. Саме за вивченням цього фрагмента я виявив, що читаю воістину дивовижну і актуальну шлоку, що безпосередньо відноситься до моєї садхани.

У розділі 7 шлоки 9 Бгаґавад- Ґіти Крішна говорить, що «[Він] – аскетична сила практикуючих аскетизм».

Це означає, що для тих, хто практикує духовність, практикує садхану, Бог є силою їх практики. Він – рушійна сила, що змушує садхану працювати, і він – перша іскра і двигун духовного прогресу. Крішна говорить, що садхана – це Він Сам. Це – Сама Божественність. Далі Крішна розкриває тему бгакті і говорить про те, що мати істинне знання про Нього і бути пов’язаним з Ним цим знанням – мета кожної істоти, до якої потрібно прагнути. Крішна говорить: «Кращий з них – мудрець, який перебуває в постійному і відданому єднанні з Божественним, чия бгакті спрямована лише на Нього: Я йому надзвичайно дорогий, і він так само дорогий Мені.» (гл. 7 шлока 17).

Як відомо, в Атма Крія Йозі бгакті привноситься в духовні техніки. Духовні науки зливаються з Благодаттю і Любов’ю за допомогою ритуалу посвяти, шактіпат. Тобто практикуючи АКЙ, ми практикуємо бгакті. Ось чому ми говоримо, що наш шлях і мета – одне і те ж. Той, хто може встановити і поглибити відносини зі своєю Садхану, безпосередньо з’єднується з Божественним. Крішна говорить про те, що людина може і не знати, що це [садхана] є Бог, але запевняє нас, що насправді так і є. Тому що практика з такою благодаттю відмінна від Нього Самого. Тому ми повинні прагнути побудувати відносини з нашою практикою так, щоб якщо б це був Він Сам. Тому що це і є Він. Практику, як і будь-які інші відносини, потрібно плекати, шанувати і розвивати. Відносини між атмою і Параматмою нічим не обмежені; вони знаходяться поза рамками фізичної реальності, до якої відноситься наш розум, і ми не повинні накладати на практику свої обмеження.

Набираючи цей абзац, я пригадала розповідь одного йога про те, що Парамахамса Вішвананда сказав йому з приводу практики Атма Крія Йоги. У розмові з Парамахамса Вішванандою цей йог поскаржився, що дуже часто помиляється в своїх практиках і техніках, і що вони, напевно, вони не працюють. Парамахамса Вішвананда заспокоїв його і, наскільки я пам’ятаю зі слів тієї людини, сказав щось на кшталт: «Все в порядку, все в порядку, адже ти ж намагаєшся щосили? Ти відчуваєш це внутрішнє блаженство? Ти його відчуваєш? Ти з’єднуєшся з ним і тримаєшся за нього? »І йог відповів:« Так. »Тоді Парамахамса Вішвананда сказав йому, що це по-справжньому важливо – відчувати зв’язок з блаженством і божественністю, які закладені в практиці. Тому що це і є фундамент відносин. Парамахамса Вішвананда особливо підкреслив, що, звичайно, важливо практикувати техніки якомога більше правильно, і життєво важливо намагатися з усіх сил, але все ж самі відносини, любов і блаженство, які при цьому культивуються, мають ще більшу важливість.

Наведені твердження Крішни і Парамахамса Вішвананди підкріплюють розуміння того, що наша аскетична сила, наша садхана, навіть просто бажання бути на духовному шляху – це Сам Господь, який перебуває у нас всередині. Наше завдання – все твердіше і міцніше усвідомлювати цю даність і поглиблювати нашу практику, намагаючись бачити Його у всьому. Це допоможе нам виростити нашу бгакті, адже чим краще ми усвідомлюємо Господа, тим інтенсивніше можемо присвячувати Йому своє життя, виконуючи всі дії як служіння в ім’я зміцнення Любові, тобто наших відносин з Божественним.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/bozestvennost-v-sadhane

Жов 23, 2019Без категорії

About the Author

Nitya Kishori Dasi

Недавно я читал Бхагавад-Гиту, где рассказывается о различных формах йоги, природе души и вечных отношениях с Богом. В ней также есть инструкции о том, как выстраивать отношения с Божественным и следовать духовному пути. В главе 7 Кришна говорит о Себе: «Очень немногие люди по-настоящему знают Меня.» (Б.Г. гл. 7, шлока 3). Они видят внешнее, физическое, и на большее не способны. Далее Кришна продолжает рассказывать своему давнему другу, а теперь ученику Арджуне о Своей духовной природе и вездесущности (Б.Г. гл. 7, шлока 5). Затем Он переходит к звуку ОМ и раскрывает, что Он Сам – и есть ОМ. Он – свет, Он – тепло огня, вкус воды и так далее. С помощью метафор Кришна рассказывает Арджуне о высшей реальности и о том, что Он является сутью всех вещей. Вот что значит Ом Намо Нараяная. Это мантра, которая помогает нам выйти за пределы физического мира и раскрыть сердца для сокровенного осознания Бога во всём сущем. Всё пребывает в Нём, и Он Сам пребывает во всём. Кришна даёт Своему другу способы глубже проникнуть в суть Божественного, осознать эту глубинную связь и принять аксиому, что всё, что существует в мире – это Сам Господь.

Кришна продолжает помогать Арджуне осознать эту истину, рассказывая о природе Своей Божественности. Именно за изучением этого фрагмента я обнаружил, что читаю поистине удивительную и актуальную шлоку, напрямую относящуюся к моей садхане.

В главе 7 шлоки 9 Бхагавад-Гиты Кришна говорит, что «[Он] – аскетическая сила практикующих аскетизм».

Это значит, что для тех, кто практикует духовность, практикует садхану, Бог является силой их практики. Он – движитель, заставляющий садхану работать, и Он – первая искра и двигатель духовного устремления. Кришна говорит, что садхана – это Он Сам. Это – Сама Божественность. Далее Кришна раскрывает тему бхакти и говорит о том, что обладать истинным знанием о Нём и быть связанным с Ним этим знанием – цель каждого существа, к которой нужно стремиться. Кришна говорит: «Лучший из них – мудрец, который пребывает в постоянном и преданном единении с Божественным, чья бхакти направлена лишь на Него: Я ему в высшей степени дорог, и он так же дорог Мне.» (Б. Г. гл. 7 шлока 17)

Как известно, в Атма Крия Йоге бхакти привносится в духовные техники. Духовные науки сливаются с Благодатью и Любовью посредством ритуала посвящения, Шактипата. То есть практикуя АКЙ, мы практикуем бхакти. Вот почему мы говорим, что наш путь и цель – суть одно и то же. Тот, кто может установить и углубить отношения со своей садханой, непосредственно соединяется с Божественным. Кришна говорит о том, что человек может и не знать, что это [садхана] есть Бог, но уверяет нас, что на самом деле так и есть. Потому что практика с такой Благодатью не отлична от Него Самого. Поэтому мы должны стремиться выстроить отношения с нашей практикой так, как если бы это был Он Сам. Потому что это и есть Он. Практику, как и любые другие отношения, нужно лелеять, уважать и развивать. Отношения между Атмой и Параматмой ничем не ограничены; они находятся вне рамок физической реальности, к которой относится наш ум, и мы не должны накладывать на практику свои ограничения.

Набирая этот абзац, я вспомнил рассказ одного йога о том, что Парамахамса Вишвананда сказал ему по поводу практики Атма Крия Йоги. В разговоре с Парамахамсой Вишванандой этот йог посетовал, что очень часто ошибается в своих практиках и техниках, и что они, наверное, не работают. Парамахамса Вишвананда успокоил его и, насколько я помню со слов того человека, сказал что-то вроде: «Всё в порядке, всё в порядке, ведь ты же стараешься изо всех сил? Ты чувствуешь это внутреннее блаженство? Ты его ощущаешь? Ты соединяешься с ним и держишься за него?» И йог ответил: «Да.» Тогда Парамахамса Вишвананда сказал ему, что это по-настоящему важно – чувствовать связь с блаженством и божественностью, которые заложены в практике. Потому что это и есть фундамент отношений. Парамахамса Вишвананда особо подчеркнул, что, конечно, важно практиковать техники как можно более правильно, и жизненно важно стараться изо всех сил, но всё же сами отношения, любовь и блаженство, которые при этом культивируются, имеют ещё большую важность.

Приведённые утверждения Кришны и Парамахамсы Вишвананды подкрепляют понимание того, что наша аскетическая сила, наша садхана, даже просто желание быть на духовном пути – это Сам Господь, пребывающий у нас внутри. Наша задача – всё твёрже и прочнее осознавать эту данность и углублять нашу практику, стараясь видеть Его во всём. Это поможет нам взрастить нашу бхакти, ведь чем лучше мы осознаём Господа, тем интенсивнее можем посвящать Ему свою жизнь, выполняя все действия как служение во имя укрепления Любви, то есть наших отношений с Божественным.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/bozestvennost-v-sadhane

Жов 23, 2019Без категории