Хронічні захворювання, прийняття та поглиблення медитативної практики

Той, хто страждав від хронічного болю або хвороби, знає, наскільки вона може бути виснажливою і як сильно пригнічує розум. Як би ви не старалися залишатися позитивними, бувають дні, коли все це здається нестерпним, і бажання прийняти ситуацію такою, яка вона є, вже само по собі боротьба.

Більше двох років я страждала від хронічної втоми, і дійшло до того, що підйом з ліжка і дорога до роботи перетворилися в майже нездійсненне завдання. Спроби прожити день на тій мінімальній енергії, яка була мені доступна, і постійні зауваження: «Ти так погано виглядаєш» виснажували як фізично, так і морально. А після повернення з роботи ця битва тільки розпалювалася. У відсутності сил я могла вибирати тільки одне з двох: або приготувати їжу, або зробити щоденну садхану. На те й інше просто не вистачало енергії.

Я люблю займатися духовними практиками і не могла повірити, що дожила до необхідності чимось жертвувати: або я поїм, щоб дати фізичному тілу заряд енергії, або помедитую, сподіваючись, що мене «нагодують» якимось іншим способом. Найчастіше я просто пливла за течією. Коли була не надто голодна – практикувала, а коли хотілося їсти, пропускала практику на користь вечері.

Найпрекрасніше в будь-яких духовних практиках те, що в цей час ви можете по-справжньому відключитися від зовнішнього світу і заглибитись в свій глибинний внутрішній простір, щоб просто побути наодинці з самим собою. Чим більш дисциплінованими ви стаєте, тим сильніше усвідомлюєте важливість щоденного тайм-ауту для зустрічі з вашим внутрішнім «я». Ми годуємо свої тіла кожен день, так чому б не годувати і душі теж?

МИ ГОДУЄМО СВОЇ ТІЛА КОЖЕН ДЕНЬ, ТАК ЧОМУ Б НЕ ГОДУВАТИ І ДУШІ ТЕЖ?

Однак це починало мене дратувати. Витративши декілька місяців на боротьбу з фрустрацією через необхідність робити вибір між приготуванням їжі і медитацією, я розридалася. Позначилося відчуття перманентної неспроможності через те, що я занадто багато спала і не могла вирішувати звичайні повсякденні завдання. В ту ж ніч мій Гуру Парамахамса Шрі Свамі Вішвананда прийшов до мене уві сні з одним простим посланням. Ясним голосом він сказав: «Навіть якщо ти втомилася, Любов як і раніше існує». Цих кількох слів було достатньо, щоб розум заспокоївся, і я подивилася на ситуацію свіжим поглядом.

Тоді я вирішила не бути занадто суворою до самої себе і стала робити все можливе, щоб давати своєму тілу потрібний відпочинок з щирим прийняттям. Це не означає, що я використовувала його як привід, щоб не практикуватися, але стала краще усвідомлювати ті думки, які спливали на поверхню – особливо пов’язані з занепокоєнням, болем і ненавистю до себе. Проживаючи кожен момент таким як є і по-справжньому приймаючи його, я почала вести більш спокійний спосіб життя, в тому числі і займаючись повсякденними обов’язками. Практика Садхани знову стала більш радісною і дозволила уважніше поставитися до проблем зі здоров’ям. Коли ви відстороняєтеся і дивитесь на ситуацію як спостерігач, вам відкривається інша перспектива, і природним чином починає прокидатися розуміння причини.

КОЛИ ВИ ВІДСТОРОНЯЄТЕСЯ І ДИВИТЕСЬ НА СИТУАЦІЮ ЯК СПОСТЕРІГАЧ, ВАМ ВІДКРИВАЄТЬСЯ ІНША ПЕРСПЕКТИВА, І ПРИРОДНИМ ЧИНОМ ПОЧИНАЄ ПРОКИДАТИСЯ РОЗУМІННЯ ПРИЧИНИ.

Іноді ми можемо настільки зануритися в процеси наших практик, що робимо їх в певний час кожен день, без збоїв, незважаючи ні на що. Ми можемо забути про що завгодно, але їх виконуємо в першу чергу. Парамахамса Шрі Свамі Вішвананда постійно вчить нас любити. Просто любіть. І потрібно докласти всіх зусиль, щоб отримати доступ до цієї Любові, яка прихована глибоко всередині. Насолоджуючись хорошою їжею, ви хочете пробувати всі смаки. Точно так же ви жадаєте «випробувати» всі переваги ваших духовних практик і насолоджуватися ними. Це означає, що іноді ми можемо не встигнути впоратися з усією щоденною рутиною, але якщо Любов – наша справжня вроджена природа, яка вічна, то звичайно ж вона не зупиниться, якщо ми пропустимо день або два, особливо коли обставини не дозволяють. Так що прикладайте всі зусилля, практикуйте і не забувайте про відпочинок!

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/hroniceskoe-zabolevanie-prinatie-i-ukreplenie-meditativnoi-praktiki

About the Author

Любой, кто страдал от хронической боли или болезни, знает, насколько она может быть изнурительной и как сильно угнетает ум. Как бы вы ни старались оставаться позитивными, бывают дни, когда всё это кажется невыносимым, и желание принять ситуацию такой, какая она есть, уже само по себе борьба.

Более двух лет я страдала от хронической усталости, и дошло до того, что подъём с постели и дорога до работы превратились в почти невыполнимую задачу. Попытки прожить день на той минимальной энергией, которая была мне доступна, и постоянные замечания: «Ты так плохо выглядишь» истощали как физически, так и морально. А по возвращении с работы эта битва только разгоралась. В отсутствии сил я могла выбирать только одно из двух: либо приготовить еду, либо сделать ежедневную садхану. На то и другое просто не хватало энергии.

Я люблю заниматься духовными практиками и не могла поверить, что дожила до необходимости чем-то жертвовать: либо я поем, чтобы дать физическому телу заряд энергии, либо помедитирую, надеясь, что меня «накормят» каким-то другим способом. Зачастую я просто плыла по течению. Когда была не слишком голодна – практиковала, а когда хотелось есть, пропускала практику в пользу ужина.

Самое прекрасное в любых духовных практиках то, что в это время вы можете по-настоящему отключиться от внешнего мира и уйти в своё глубинное внутреннее пространство, чтобы просто побыть наедине с самим собой. Чем более дисциплинированными вы становитесь, тем сильнее осознаёте важность ежедневного тайм-аута для встречи с вашим внутренним «я». Мы кормим свои тела каждый день, так почему бы не кормить и души тоже?

МЫ КОРМИМ СВОИ ТЕЛА КАЖДЫЙ ДЕНЬ, ТАК ПОЧЕМУ БЫ НЕ КОРМИТЬ И ДУШИ ТОЖЕ?

Однако эти нестыковки начинали меня раздражать. Потратив несколько месяцев на борьбу с фрустрацией из-за необходимости делать выбор между приготовлением пищи и медитацией, я разрыдалась. Сказалось чувство перманентной несостоятельности из-за того, что я слишком много спала и не могла решать обычные повседневные задачи. В ту же ночь мой Гуру Парамахамса Шри Свами Вишвананда пришёл ко мне во сне с одним простым посланием. Ясным голосом он произнёс: «Даже если ты устала, Любовь по-прежнему существует». Этих нескольких слов было достаточно, чтобы ум успокоился, и я посмотрела на ситуацию свежим взглядом.

Тогда я решила не быть слишком суровой к самой себе и стала делать всё возможное, чтобы давать своему телу нужный отдых с искренним принятием. Это не значит, что я использовала его как предлог, чтобы не практиковаться, но стала лучше осознавать те мысли, которые всплывали на поверхность – особенно связанные с беспокойством, болью и ненавистью к себе. Проживая каждый момент таким как есть и по-настоящему принимая его, я начала вести более спокойный образ жизни, в том числе и занимаясь повседневными обязанностями. Практика садханы снова стала более радостной и позволила внимательнее отнестись к проблемам со здоровьем. Когда вы отстраняетесь и смотрите на ситуацию как наблюдатель, вам открывается другая перспектива, и естественным образом начинает пробуждаться понимание причины.

КОГДА ВЫ ОТСТРАНЯЕТЕСЬ И СМОТРИТЕ НА СИТУАЦИЮ КАК НАБЛЮДАТЕЛЬ, ВАМ ОТКРЫВАЕТСЯ ДРУГАЯ ПЕРСПЕКТИВА, И ЕСТЕСТВЕННЫМ ОБРАЗОМ НАЧИНАЕТ ПРОБУЖДАТЬСЯ ПОНИМАНИЕ ПРИЧИНЫ.

Иногда мы можем настолько погрузиться в процессы наших практик, что делаем их в определённое время каждый день, без сбоев, несмотря ни на что. Мы можем забыть о чём угодно, но их выполняем в первую очередь. Парамахамса Шри Свами Вишвананда постоянно учит нас любить. Просто любить. И нужно приложить все усилия, чтобы получить доступ к этой Любви, которая сокрыта глубоко внутри. Наслаждаясь хорошей едой, вы хотите пробовать все вкусы. Точно так же вы жаждете «испробовать» все преимущества ваших духовных практик и наслаждаться ими. Это значит, что иногда мы можем не успеть справиться со всей ежедневной рутиной, но если Любовь – наша истинная врождённая природа, которая вечна, то конечно же она не остановится, если мы пропустим день или два, особенно когда обстоятельства не позволяют. Так что прикладывайте все усилия, практикуйте и не забывайте об отдыхе!

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/hroniceskoe-zabolevanie-prinatie-i-ukreplenie-meditativnoi-praktiki

About the Author

You may also like these

X