Про любовь та служіння

Найпотужніший ОМ Чантінг, в якому я коли-небудь брала участь, був неймовірно простим. Це був не Маха ОМ Чантінг, не ОМ Чантінг в повний місяць і не ОМ Чантінг по якомусь особливому випадку. Він проходив в місті Колорадо, в маленькій кімнаті, ввечері, коли вулиці здавалися абсолютно порожніми.

Всього в ньому брало участь близько п’ятнадцяти осіб. Я спостерігала за тими, хто входив – їхні обличчя виражали надію і разом з тим невпевненість. І майже всі були новачками: досвід ОМ Чантінгу був тільки у трьох з нас.

Те коло ОМ Чантінгу відрізнялось від усіх інших тим, що кожен його учасник свідомо прийшов заради когось іншого. Це була група друзів, і двоє з них хворіли на рак. Їх співтовариство об’єдналося; вони дізналися, що ОМ Чантінг міг би їм допомогти. Самі хворі прийшли туди один для одного, а всі інші зібралися заради цих двох. Я точно не знаю, хто з присутніх насправді вірив в практику, але з упевненістю можу сказати, що всі вони були готові спробувати майже все, щоб допомогти своїм друзям.

Того вечора ми провели два кола, по одному для кожного хворого. Вони сиділи в центрі кола, де благодать оспівування ОМ наростала і виливалася на них. Тоді мені здавалося, що час зупинився. Наче його взагалі ніколи не існувало. Люди цілком присвятили себе практиці заради тих, кого вони любили, і співали виключно для них.

Тоді я засвоїла два важливих уроки.

перший:

Служіння безкорисливе в прямому сенсі цього слова. Коли ми практикуємо ОМ Чантінг як безкорисливе служіння, наша практика стає набагато глибше. Ми буквально розкриваємося для нескінченних можливостей, які ОМ Чантінг може дати.

другий:

Не можна мати ніяких очікувань. Звичайно, у цієї групи була надія, але їх уявлення про те, чого слід очікувати, було досить обмеженим. Вони прийшли тільки з розумінням того, що ОМ Чантінг може допомогти їх друзям, але не чекали, що він обов’язково допоможе. Якою саме може бути ця допомога, вони могли тільки здогадуватися.

Їх спів ОМ народжувався з надії і Любові. Вони були абсолютно відкриті і готові прийняти будь-який результат. Вони, здавалося, розуміли, що така практика не повинна бути результативною. І були відкриті до всього, що їм вдавалося.

Вечір поступово підходив до кінця. Вібрація ОМ, здавалося, все ще дзвеніла в наших вухах. Учасники поверталися до повсякденного життя з деякою неохотою. Здавалося, що у них стало трохи більше надії, а вирази облич пом’якшилися.

З тих пір, як пройшов той ОМ Чантінг, один хворий помер. Ближче до кінця він сказав одному, що після ОМ Чантінга перестав боятися смерті. З цим благословенням він і упокоївся з миром.

Інший хворий увійшов в ремісію і, схоже, відчуває себе добре.

Я всією душею бажаю, щоб всі учасники ОМ Чантінгу знайшли в своїй практиці це джерело любові і служіння. Саме так можна відкрити безмежні можливості оспівування ОМ.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/o-lubvi-i-sluzenii

Жов 1, 2019Без категорії

About the Author

Nitya Kishori Dasi

Самый мощный ОМ Чантинг, в котором я когда-либо принимала участие, был невероятно простым. Это был не Маха ОМ Чантинг, не ОМ Чантинг в полнолуние и не ОМ Чантинг по какому-то особому случаю. Он проходил в городе Колорадо, в маленькой комнате, вечером, когда улицы казались абсолютно пустыми.

Всего в нём участвовало около пятнадцати человек. Я наблюдала за входящими – их лица выражали надежду и вместе с тем неуверенность. И почти все были новичками: опыт ОМ Чантинга был только у троих из нас.

Тот круг ОМ Чантинга отличался от всех остальных тем, что каждый его участник сознательно пришёл ради кого-то другого. Это была группа друзей, и двое из них болели раком. Их сообщество сплотилось; они узнали, что ОМ Чантинг мог бы им помочь. Сами больные пришли туда друг для друга, а все остальные собрались ради этих двоих. Я точно не знаю, кто из собравшихся на самом деле верил в практику, но с уверенностью могу сказать, что все они были готовы попробовать почти всё, чтобы помочь своим друзьям.

В тот вечер мы провели два круга, по одному для каждого больного. Они сидели в центре круга, где благодать воспевания ОМ нарастала и изливалась на них. Тогда мне казалось, что время остановилось. Как будто его вообще никогда не существовало. Люди всецело посвятили себя практике ради тех, кого они любили, и пели исключительно для них.

Тогда я усвоила два важных урока.

Первый:

Служение бескорыстно в прямом смысле этого слова. Когда мы практикуем ОМ Чантинг как бескорыстное служение, наша практика становится намного глубже. Мы буквально раскрываемся для бесконечных возможностей, которые ОМ Чантинг может дать.

Второй:

Нельзя иметь никаких ожиданий. Конечно, у этой группы была надежда, но их представление о том, чего нужно ожидать, было весьма ограниченным. Они пришли только с пониманием того, что ОМ Чантинг может помочь их друзьям, но не ждали, что он обязательно поможет. Какой именно может быть эта помощь, они могли только догадываться.

Их пение ОМ рождалось из надежды и Любви. Они были абсолютно открыты и готовы принять любой результат. Они, казалось, понимали, что такая практика не обязана быть результативной. И были открыты ко всему, что им давалось.

Вечер постепенно подходил к концу. Вибрация ОМ, казалось, всё ещё звенела в наших ушах. Участники возвращались к повседневной жизни с некоторой неохотой. Казалось, что у них стало чуть больше надежды, а выражения лиц смягчились.

С тех пор, как прошёл тот ОМ Чантинг, один больной умер. Ближе к концу он сказал другу, что после ОМ Чантинга перестал бояться смерти. С этим благословением он и упокоился с миром.

Другой больной вошёл в ремиссию и, похоже, чувствует себя хорошо.

Я всей душой желаю, чтобы все участники ОМ Чантинга нашли в своей практике этот источник любви и служения. Именно так можно открыть безграничные возможности воспевания ОМ.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/o-lubvi-i-sluzenii

Жов 1, 2019Без категории