Ритуал та рутина

«Відданість не може бути поверхневою; в ній є глибина. Навіть якщо вам здається, що все занадто просто, що ви нічого такого не відчуваєте, а ваша молитва читається механічно, насправді це не так! Навіть просте проголошення, повторення Божественних Імен не може бути поверхневим. Його вплив настільки глибокий, що бруд, який людина носила в собі протягом багатьох життів, очищається ».

-Парамахамса Вішвананда

Коментарі до Шрі Ґуру Ґіті, Вірш 1

Я стільки раз чула, що багато людей буквально ведуть боротьбу зі своєю Садханою, вважаючи її механічною або порожньою. Вони чинять опір цьому щосили і виконують її тільки за звичкою або з почуття обов’язку.

Інші продовжують практикувати тому, що пам’ятають перший солодкий смак. Вони згадують, як мантра відчувалася спочатку, і як вони самі були повні Любові і радості. Тепер же раз за разом намагаються подолати механічність в надії, що щось раптом зміниться.

Я по собі знаю, наскільки це важко, і ще не зустрічала того, кого б минула ця доля. На власному досвіді і з розповідей інших я переконалася в тому, що більшість подій відбувається циклічно. До тих пір, поки ми не розриваємо ці цикли. Життя та смерть. Неспання та сон. Мабуть, в садхані це цикл рутини і ритуалу.

Ритуал – це справжнє священнодійство. Коли я відчуваю садхану як ритуал, то повністю присутня в практиці. Кожна наступна дія гармонійно підлаштовується до попереднього, і в наступну частину дня або ночі я переходжу під апофеоз Божественного крещендо, без якого все бачиться неповним.

Рутинна ж практика здається механічною і порожньою. У такі періоди ліжко так і манить прилягти, а книга, яка тижнями стояла на полиці недоторканою, раптом стає неймовірно цікавою. Мій розум блукає скрізь і всюди. Я повинна вмовляти себе, щоб сісти і попрактикувати. Але як би там не було я практикую, бо знаю, що по той бік рутини є щось ще. Я сама це бачила і пережила.

Я не відкрила секрету, як перетворити щоденну практику в сакральний ритуал, не спіткала, як уникнути відчуття механічної рутини, і навіть точно не знаю, як вирватися з циклу – і як взагалі насправді виглядає цей цикл. Але все-таки мені вдалося винести кілька уроків, які допомагають трансформувати рутину в ритуал.

Зробіть все, щоб повністю зануритися в садхану. Вимкніть телефон. Напишіть список справ перед практикою. Внесіть його в свій щоденник. Почніть з джапи. Спочатку читайте молитву голосно вголос, а потім поступово все тихіше й тихіше, поки не перейдете до повторення про себе. Робіть все, що потрібно, щоб бути присутнім.

Часто практика здається механічною, коли ваша присутність недостатня – тоді ваш розум блукає, і ви просто не можете насолоджуватися практикою. Навчіться бути присутнім.

В ті дні, коли не виходить провести практику як ритуал, вас виручить рутина. Іноді все, що б ви не робили, здається рутиною. Якщо так, просто змініть своє ставлення. Думайте про рутину як про прояв дисципліни, яка в свою чергу є виразом Любові.

Виявляти дисципліну в практиці Садхани – те ж саме, що говорити: «Я обов’язково прийду, я буду на місці вчасно. Я завжди пам’ятаю, заради чого практикую ». Так ви показуєте Богові, що готові докласти зусиль навіть коли буває важко.

Духовний шлях не завжди прямолінійний. Це зовсім не вектор з матеріального світу до Божественного. Він може бути безладним і хаотичним. І це одна з багатьох причин, по якій ми практикуємо. Садхана утримує нас на духовному шляху навіть коли він хаотичний. Садхана допомагає нам зберегти стійкість, а нашому розуму націленість на результат.

Зрештою ви повернетеся до практики, більш близькою до ритуалу. А може бути, нам всім буде дарована милість і зовсім вирватися з цього циклу. Але до тих пір наша задача – дотримуватися дисципліни і підтримувати присутність. Виконуйте свою садхану, даруйте свою Любов – це все, що від вас потрібно. Все інше зробить Господь.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/ritual-i-rutina

About the Author

«Преданность не может быть поверхностной; в ней есть глубина. Даже если вам кажется, что всё слишком просто, что вы ничего особенного не чувствуете, а ваша молитва читается механически, на самом деле это не так! Даже простое произнесение, повторение Божественных Имён не может быть поверхностным. Его воздействие настолько глубоко, что грязь, которую человек носил в себе на протяжении многих жизней, очищается».

-Парамахамса Вишвананда

Комментарии к Шри Гуру Гите, Стих 1

Я столько раз слышала, что многие буквально ведут борьбу со своей садханой, считая её механической или пустой. Они сопротивляются этому изо всех сил и выполняют её только по привычке или из чувства долга.

Другие продолжают практиковать потому, что помнят первый сладкий вкус. Они вспоминают, как мантра чувствовалась вначале, и как они сами были полны Любви и радости. Теперь же раз за разом пытаются преодолеть механичность в надежде, что что-то вдруг изменится.

Я по себе знаю, насколько это тяжело, и ещё не встречала садхака, которого бы миновала эта участь. На собственном опыте и по рассказам других я убедилась в том, что большинство событий происходит циклично. До тех пор, пока мы не разрываем эти циклы. Жизнь и смерть. Бодрствование и сон. По-видимому, в садхане это цикл рутины и ритуала.

Ритуал – это настоящее священнодействие. Когда я чувствую садхану как ритуал, то полностью присутствую в практике. Каждое последующее действие гармонично подстраивается к предыдущему, и в наступающую часть дня или ночи я перехожу под апофеоз Божественного крещендо, без которого всё видится неполным.

Рутинная же практика кажется механической и пустой. В такие периоды кровать так и манит прилечь, а книга, которая неделями стояла на полке нетронутой, вдруг становится невероятно интересной. Мой ум блуждает везде и повсюду. Я должна уговаривать себя, чтобы сесть и попрактиковать. Но как бы там ни было я практикую, потому что знаю, что по ту сторону рутины есть что-то ещё. Я сама это видела и испытала.

Я не открыла секрета, как превратить ежедневную практику в сакральный ритуал, не постигла, как избежать ощущения механической рутины, и даже точно не знаю, как вырваться из цикла – и как вообще на самом деле выглядит этот цикл. Но всё-таки мне удалось вынести несколько уроков, которые помогают трансформировать рутину в ритуал.

Сделайте всё, чтобы полностью погрузиться в садхану. Выключите телефон. Напишите список дел перед практикой. Внесите его в свой дневник. Начните с джапы. Сначала читайте молитву громко вслух, а затем постепенно всё тише и тише, пока не перейдёте к повторению про себя. Делайте всё, что нужно, чтобы присутствовать.

Часто практика кажется механической, когда ваше присутствие недостаточно – тогда ваш ум блуждает, и вы просто не можете наслаждаться практикой. Научитесь присутствовать.

В те дни, когда не получается провести практику как ритуал, вас выручит рутина. Иногда всё, что бы вы ни делали, кажется рутиной. Если так, просто измените своё отношение. Думайте о рутине как о проявлении дисциплины, которая в свою очередь является выражением Любви.

Проявлять дисциплину в практике садханы – то же самое, что говорить: «Я обязательно приду, я буду на месте вовремя. Я всегда помню, ради чего практикую». Так вы показываете Богу, что готовы приложить усилия даже когда бывает трудно.

Духовный путь не всегда прямолинеен. Это вовсе не вектор из материального мира к Божественному. Он может быть беспорядочным и хаотичным. И это одна из многих причин, по которой мы практикуем. Садхана удерживает нас на духовном пути даже когда он хаотизируется. Садхана помогает нам сохранить устойчивость, а нашему уму нацеленность на результат.

В конце концов вы вернётесь к практике, более близкой к ритуалу. А может быть, нам всем будет дарована милость и вовсе вырваться из этого цикла. Но до тех пор наша задача – соблюдать дисциплину и поддерживать присутствие. Выполняйте свою садхану, дарите свою Любовь – это всё, что от вас нужно. Всё остальное сделает Господь.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/ritual-i-rutina

About the Author

You may also like these

X