Садхана як фундамент духовного шляху

Не так давно я їздив в США. Мені довелося на деякий час покинути Шрі Піта Нілая в основному заради медичного огляду у мого лікуючого лікаря (у мене діабет 1 типу). Крім того, я побачився з сім’єю і старими друзями.

Моя родина не особливо духовна. Можливо, вони це приховують, але зовні їх «релігійність» і духовні переконання ніяк не проявляються. Хтось із рідних більш відкритий – вони розпитують мене про подробиці і деталі моєї віри і практики, інші ж навпаки намагаються уникати цих питань.

Однак, тема духовності так чи інакше постійно виникає незалежно від їх точки зору і відчуженості від цього аспекту, так як вона є невід’ємною частиною мого життя. «Зовнішній» світ, не занурений у повсякденну релігійну або духовну практику, зосереджений на сьогохвилинних задоволеннях. Якщо розум не прив’язаний до практики, яка зміцнює наш дух, нашу божественну природу і нескінченну здатність любити, він швидко пристосовується до бажань і чуттєвих насолод. Зазвичай я дуже близько спілкуюся з людьми на духовному шляху. Коли ж мені доводиться їхати з Ашрама, і я потрапляю в оточення людей з діаметрально протилежним життєвим фокусом, це буває справжнім шоком.

Я помітив, що швидко втягуюся в драми та ігри зовнішнього світу. Зазвичай, спостерігаючи непотрібний стрес, занепокоєння і дурні спокуси, в основі яких лежать чуттєві потреби, я просто сміюся. І завжди намагаюся займати позицію Любові – так, щоб Любов виходила від мене. І тим не менше мій розум потребує захисту від асоціювання і залучення в світський спосіб життя.

Під час останньої поїздки в США я виявив, що пролом в моїй самозахисту стала більше, ніж зазвичай. Деякі хороші звички стали пропадати. Сам я почав коливався то вправо, то вліво, а розум став танцювати під дудочку розігруються навколо мене драм. Єдине, що тримало мене в узді – моя садхана. Моє притулок – практика Атма Кріі. Це мій якір на духовному шляху. Мислити духовно – значить пам’ятати, що я є Божественна Любов. Тому, хоча розум стрибав, раз у раз втрачаючи фокус, садхана повертала мене в улюблене русло.

У моїх вухах часто відлунюють слова Парамахамса Вішвананди. Після мого першого інтерв’ю з Ним Він велів мені обов’язково практикувати Крію, і я відразу прийняв Його слова близько до серця. У цю поїздку в США я зрозумів, що садхана – мій фундамент. Практика дає мені, як мінімум, мій особистий час. Як я згадував у своєму блозі, в минулому році у мене спостерігався певний прогрес – я перестав ставитися до Крії як до чогось, що діє по-мінімуму. Навпаки, я розглядаю її як неймовірний інструмент, основу, стовпи і фундамент, на яких може будуватися моє духовне життя. Коли ми практикуємо не механічно, а з наміром Любові і прагненням до Божественного, Атма Крія Йога дає особливу міць, духовне піднесення і захист. Практика допомагає нашому розуму з’єднатися з духовним єством. Наша духовна самоідентифікація зміцнюється, а матеріалістичні слабкості відпадають. У цьому полягає благодать Атма Крія Йоги і Садхани в цілому.

Я так вдячний, що нам доступна Атма Крія Йога! Її міць життєво важлива для мого щастя, внутрішнього задоволення і духовного шляху. Садхана – неймовірний дар для духовних шукачів. Це фундамент духовного зростання. Вона привчає до міцної дисципліни й обгрунтованості. Садхана має для мене величезну важливість – так само, як і для будь-якої людини. Я хочу підкреслити її вирішальну роль для всіх, хто читає цей пост, щоб ви переосмислили свої відносини з Садханою. Саме вона може допомогти знайти вірну самоідентифікацію, самоототожнення з нашою істинною природою – природою люблячих істот. Садхана – воістину найбільший дар і безцінний інструмент.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/sadhana-kak-fundament-duhovnogo-puti

Жов 6, 2019Без категорії

About the Author

Nitya Kishori Dasi

Не так давно я ездил в США. Мне пришлось на время покинуть Шри Пита Нилая в основном ради медицинского осмотра у моего лечащего врача (у меня диабет 1 типа). Кроме того, я повидался с семьёй и старыми друзьями.

Моя семья не особенно духовна. Возможно, они это скрывают, но внешне их «религиозность» и духовные убеждения никак не проявляются. Кто-то из родных более открыт – они расспрашивают меня о подробностях и деталях моей веры и практики, другие же наоборот стараются избегать этих вопросов.

Однако, тема духовности так или иначе постоянно возникает независимо от их точки зрения и отрешённости от данного аспекта, так как она является неотъемлемой частью моей жизни. «Внешний» мир, не погружённый в повседневную религиозную или духовную практику, сосредоточен на сиюминутных удовольствиях. Если ум не привязан к практике, укрепляющей наш дух, нашу божественную природу и бесконечную способность любить, он быстро приспосабливается к желаниям и чувственным наслаждениям. Обычно я очень близко общаюсь с людьми на духовном пути. Когда же мне приходится уезжать из Ашрама, и я попадаю в окружение людей с диаметрально противоположным жизненным фокусом, это бывает настоящим шоком.

Я заметил, что быстро втягиваюсь в драмы и игры внешнего мира. Обычно, наблюдая ненужный стресс, беспокойство и глупые искушения, в основе которых лежат чувственные потребности, я просто смеюсь. И всегда стараюсь занимать позицию Любви – так, чтобы Любовь исходила от меня. И тем не менее мой ум нуждается в защите от ассоциирования и вовлечения в мирской образ жизни.

Во время последней поездки в США я обнаружил, что брешь в моей самозащите стала больше, чем обычно. Некоторые хорошие привычки стали пропадать. Сам я начал колебался то вправо, то влево, а ум стал танцевать под дудочку разыгрывающихся вокруг меня драм. Единственное, что держало меня в узде – моя садхана. Моё прибежище – практика Атма Крии. Это мой якорь на духовном пути. Мыслить духовно – значит помнить, что я есть Божественная Любовь. Поэтому, хотя ум прыгал, то и дело теряя фокус, садхана возвращала меня в любимое русло.

В моих ушах часто эхом звучат слова Парамахамсы Вишвананды. После моего первого интервью с Ним Он велел мне обязательно практиковать Крию, и я сразу принял Его слова близко к сердцу. В эту поездку в США я понял, что садхана – мой фундамент. Практика даёт мне, как минимум, моё личное время. Как я упоминал в своём блоге, в прошлом году у меня наблюдался определённый прогресс – я перестал относиться к Крие как к чему-то, что действует по-минимуму. Напротив, я рассматриваю её как невероятный инструмент, основу, столпы и фундамент, на которых может строиться моя духовная жизнь. Когда мы практикуем не механически, а с намерением Любви и стремлением к Божественному, Атма Крия Йога даёт особенную мощь, духовное возвышение и защиту. Практика помогает нашему уму соединиться с духовным естеством. Наша духовная самоидентификация укрепляется, а материалистические слабости отпадают. В этом заключается благодать Атма Крия Йоги и садханы в целом.

Я так благодарен, что нам доступна Атма Крия Йога! Её мощь жизненно важна для моего счастья, внутреннего удовлетворения и духовного пути. Садхана – невероятный дар для духовных искателей. Это фундамент духовного роста. Она приучает к крепкой дисциплине и основательности. Садхана имеет для меня огромную важность – так же, как и для любого человека. Я хочу подчеркнуть её решающую роль для всех, кто читает этот пост, чтобы вы переосмыслили свои отношения с садханой. Именно она может помочь обрести верную самоидентификацию, самоотождествление с нашей истинной природой – природой любящих существ. Садхана – поистине величайший дар и бесценный инструмент.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/sadhana-kak-fundament-duhovnogo-puti

Жов 6, 2019Без категории