Усвідомлення змін, які людина повинна внести в своє життя, будь то звички або відносини, зростає з регулярною щоденною практикою Атма Крія Йоги. Коли в житті людини активно присутній повністю реалізований і просвітлений Майстер – такий, як Парамахамса Вішвананда, – інтенсивність набуття реального життєвого досвіду і можливостей для прискореної трансформації зростає експоненціально. Я закликаю всіх Крія йогів, які ще не слідують за Сатгуру або Реалізованим Майстром, зробити це.
Мені така можливість для трансформації представилася кілька місяців тому, коли абсолютно несподівано мене охопив страх польотів. Раніше я взагалі не знала нічого подібного, і саме в той період на мене звалилося надзвичайно велике число поїздок як по роботі, так і в інших справах, яких не можна було уникнути. Так що мені довелося зіткнутися зі своїм страхом лицем до лиця.
Чому ж я навчилась в тих польотах?
Я помітила, що коли літак заходив в турбулентність або потрапляв у повітряні ями (до речі, в Африці і всі дороги в ямах!), А також під час зльоту і посадки, інтенсивність моїх молитв різко зростала. Тоді-то я і усвідомила, що якість моєї Садхани (духовної практики) і молитв може бути набагато вище і глибше. Щоб відволіктися від повітряних ривків і стрибків, я занурювалась в молитви. Але чи достатньо я приділяла їм уваги, тобто фокусувалась на Гуру і Бозі, в повсякденному житті? Або ж мій розум був зациклений на турбулентності і повітряних ударах? У польоті я скрупульозно відстежувала час, що залишився до приземлення. Іншими словами, у мене посилювалося усвідомлення моєї подорожі і кінцевого пункту призначення. Але чи було моє усвідомлення власної мети настільки ж чітким на землі? Наскільки регулярним був мій самоконтроль або самоаналіз за тією програмою трансформації, яку я сама собі встановила? Всі ці питання прийшли до мене тоді.
Я проаналізувала природу своїх відносин з усіма близькими і оточуючими мене людьми – моєю родиною, іншими відданими і друзями. Як складалися мої стосунки з ними? Як би я міг любити кожного з них ще сильніше? Взаємодіяла я з ними тільки коли мені було від них щось потрібно або ж бо любила їх?
Тоді я отримала серйозне нагадування про те, щоб жити в теперішньому моменті і працювати над зміцненням віри в Бога і Сатгуру. Зі мною щось сталося? Чи була я в небезпеці? Звичайно, ні! Але я наочно побачила, наскільки мій розум був відданий в теорії, і що з ним відбувалося на практиці.
Всі мої перельоти були короткими, проте, якими ж довгими вони здавалися, коли я була в полоні у власного страху. Земне життя коротке, вона мала для особистої трансформації, але якою же довгою вона здається тим, хто не фокусується на Любові. Я задавалась питанням, чи можу я на щоденній основі оптимізувати свій час так, щоб любити все більше і більше?
Мій останній політ після всіх цих місяців духовного випробування і самоаналізу трапився всього кілька днів тому. Я летіла з Франкфурта в Найробі через Стамбул, повертаючись додому після фантастичного фестивалю Just Love, святкування Гурупурніми і країнового тижня в ашрамі Шрі Піта Нілая, будинку Парамахамса Вішвананди. І знаєте що? Мій страх польотів зник. Він випарувався так само легко, як колись з’явився.
Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/strah-poleta-kak-urok-transformacii