Страх польоту як урок трансформації

Усвідомлення змін, які людина повинна внести в своє життя, будь то звички або відносини, зростає з регулярною щоденною практикою Атма Крія Йоги. Коли в житті людини активно присутній повністю реалізований і просвітлений Майстер – такий, як Парамахамса Вішвананда, – інтенсивність набуття реального життєвого досвіду і можливостей для прискореної трансформації зростає експоненціально. Я закликаю всіх Крія йогів, які ще не слідують за Сатгуру або Реалізованим Майстром, зробити це.

Мені така можливість для трансформації представилася кілька місяців тому, коли абсолютно несподівано мене охопив страх польотів. Раніше я взагалі не знала нічого подібного, і саме в той період на мене звалилося надзвичайно велике число поїздок як по роботі, так і в інших справах, яких не можна було уникнути. Так що мені довелося зіткнутися зі своїм страхом лицем до лиця.

Чому ж я навчилась в тих польотах?

Я помітила, що коли літак заходив в турбулентність або потрапляв у повітряні ями (до речі, в Африці і всі дороги в ямах!), А також під час зльоту і посадки, інтенсивність моїх молитв різко зростала. Тоді-то я і усвідомила, що якість моєї Садхани (духовної практики) і молитв може бути набагато вище і глибше. Щоб відволіктися від повітряних ривків і стрибків, я занурювалась в молитви. Але чи достатньо я приділяла їм уваги, тобто фокусувалась на Гуру і Бозі, в повсякденному житті? Або ж мій розум був зациклений на турбулентності і повітряних ударах? У польоті я скрупульозно відстежувала час, що залишився до приземлення. Іншими словами, у мене посилювалося усвідомлення моєї подорожі і кінцевого пункту призначення. Але чи було моє усвідомлення власної мети настільки ж чітким на землі? Наскільки регулярним був мій самоконтроль або самоаналіз за тією програмою трансформації, яку я сама собі встановила? Всі ці питання прийшли до мене тоді.

Я проаналізувала природу своїх відносин з усіма близькими і оточуючими мене людьми – моєю родиною, іншими відданими і друзями. Як складалися мої стосунки з ними? Як би я міг любити кожного з них ще сильніше? Взаємодіяла я з ними тільки коли мені було від них щось потрібно або ж бо любила їх?

Тоді я отримала серйозне нагадування про те, щоб жити в теперішньому моменті і працювати над зміцненням віри в Бога і Сатгуру. Зі мною щось сталося? Чи була я в небезпеці? Звичайно, ні! Але я наочно побачила, наскільки мій розум був відданий в теорії, і що з ним відбувалося на практиці.

Всі мої перельоти були короткими, проте, якими ж довгими вони здавалися, коли я була в полоні у власного страху. Земне життя коротке, вона мала для особистої трансформації, але якою же довгою вона здається тим, хто не фокусується на Любові. Я задавалась питанням, чи можу я на щоденній основі оптимізувати свій час так, щоб любити все більше і більше?

Мій останній політ після всіх цих місяців духовного випробування і самоаналізу трапився всього кілька днів тому. Я летіла з Франкфурта в Найробі через Стамбул, повертаючись додому після фантастичного фестивалю Just Love, святкування Гурупурніми і країнового тижня в ашрамі Шрі Піта Нілая, будинку Парамахамса Вішвананди. І знаєте що? Мій страх польотів зник. Він випарувався так само легко, як колись з’явився.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/strah-poleta-kak-urok-transformacii

About the Author

Осознание изменений, которые человек должен внести в свою жизнь, будь то привычки или отношения, возрастает с регулярной ежедневной практикой Атма Крия Йоги. Когда в жизни человека активно присутствует полностью реализованный и просветлённый Мастер – такой, как Парамахамса Вишвананда, – интенсивность обретения реального жизненного опыта и возможностей для ускоренной трансформации возрастает экспоненциально. Я призываю всех Крия йогов, которые ещё не следуют за Сатгуру или Реализованным Мастером, сделать это.

Мне такая возможность для трансформации представилась несколько месяцев назад, когда совершенно внезапно меня охватил страх полётов. Раньше я вообще не знал ничего подобного, и именно в тот период на меня свалилось необычайно большое число поездок как по работе, так и по другим делам, которых нельзя было избежать. Так что мне пришлось столкнуться со своим страхом лицом к лицу.

Чему же я научился в тех полётах?

Я заметил, что когда самолёт входил в турбулентность или попадал в воздушные ямы (кстати, в Африке и все дороги в ямах!), а также во время взлёта и посадки, интенсивность моих молитв резко возрастала. Тогда-то я и осознал, что качество моей садханы (духовной практики) и молитв может быть намного выше и глубже. Чтобы отвлечься от воздушных рывков и скачков, я погружался в молитвы. Но достаточно ли я уделял им внимания, т. е. фокусировался на Гуру и Боге, в повседневной жизни? Или же мой ум был зациклен на турбулентности и воздушных ударах? В полёте я скрупулёзно отслеживал время, оставшееся до приземления. Другими словами, у меня усиливалось осознание моего путешествия и конечного пункта назначения. Но было ли моё осознание собственной цели столь же чётким на земле? Насколько регулярным был мой самоконтроль или самоанализ по той программе трансформации, которую я сам себе установил? Все эти вопросы пришли ко мне тогда.

Я проанализировал природу своих отношений со всеми близкими и окружающими меня людьми – моей семьёй, другими преданными и друзьями. Как складывались мои отношения с ними? Как бы я мог любить каждого из них ещё сильнее? Взаимодействовал ли я с ними только когда мне было от них что-то нужно или же потому что любил их?

Тогда я получил серьёзное напоминание о том, чтобы жить в настоящем моменте и работать над укреплением веры в Бога и Сатгуру. Со мной что-нибудь случилось? Был ли я в опасности? Конечно нет! Но я наглядно увидел, насколько мой ум был предан в теории, и что с ним происходило на практике.

Все мои перелёты были короткими, однако, какими же долгими они казались, когда я был в плену у собственного страха. Земная жизнь коротка, она мала для личной трансформации, но какой же долгой она кажется тем, кто не фокусируется на Любви. Я задавался вопросом, могу ли я на ежедневной основе оптимизировать своё время так, чтобы любить всё больше и больше?

Мой последний полёт после всех этих месяцев духовного испытания и самоанализа случился всего несколько дней назад. Я летел из Франкфурта в Найроби через Стамбул, возвращаясь домой после фантастического фестиваля Just Love, празднования Гурупурнимы и страновой недели в ашраме Шри Пита Нилая, дома Парамахамсы Вишвананды. И знаете что? Мой страх полётов исчез. Он испарился так же легко, как когда-то появился.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/strah-poleta-kak-urok-transformacii

About the Author

You may also like these

X