Багато хто знає, що розум, можливо, є самим частим предметом обговорення у людей, які знаходяться на духовному шляху. Чому ж ця тема настільки гостра? І чому так важливо заспокоїти розум?

Завдання розуму

Щоб зрозуміти, чому настільки важливий розум, потрібно спершу розібратися, для яких цілей він призначений. Його завдання в тому, щоб взаємодіяти з матеріальним світом. Ми живемо на Землі, у нас є фізичне тіло, розум, інтелект – все це інструменти нашого розвитку, прогресу і зростання в Любові і усвідомленні Божественного.

Розум потрібен, щоб діяти. Але стан розуму може змінюватися. Всі по-різному сприймають і переживають події, які з ними відбуваються, і сприйняття залежить від того, куди саме людина спрямовує свою свідомість. Чому ж трансформація нашого розумового сприйняття так важлива? Як функціонує сам розум? Як можна змінити свій настрій?

Трансформація розуму має велике значення, тому що нашою реальністю стає те, на чому ми фокусуємося. Наприклад, ми можемо бути неймовірно успішною і здоровою людиною, оточеною іншими успішними і здоровими людьми, але при цьому все ще фокусуватися на стражданнях. Ми все ще можемо зосереджуватися на мирських бажаннях, нездійснених надіях і мріях. Незважаючи на успіх, ми можемо бажати іншого фаху або здібностей. І в той же час в світі є мільйони небагатих людей, які, незважаючи ні на що, день у день живуть з посмішкою на обличчі. Чому так відбувається? Тому що вони самі вибирають бути щасливими і фокусуються на позитивних речах.

Чи можна насправді просто взяти і зробити вибір на користь щастя? Так, але це може зайняти деякий час: переформатування свідомості вимагає практики. Розум буде налаштовуватися на те, на чому він зосередиться, і поступово знайде нову форму. Наші почуття і сприйняття можуть функціонувати і взаємодіяти тільки з матеріальним світом. Щоб досягти самореалізації, потрібно наповнити свідомість вічними цінностями і зосередити його на Любові, духовності і Божественності. Ці цінності нескінченні і невикорінні. Тоді ваш розум візьме форму Любові і Божественності. В остаточному підсумку він сам стане божественним.

4 частини розуму

Розум складається з чотирьох частин: манаси, чітти, аханкари і буддхи. Манас – це здатність розуму сприймати: він реагує на подразники, вибудовує взаємозв’язки, співвідносить і робить висновки. Чітта – це океан людського досвіду. Його наповнюють всі наші думки, дії і враження, які ми коли-небудь переживали. Часом поверхня океану покривається брижами – так проявляється наш образ мислення або розумовий настрій. Однак, наше мислення здатне змінюватись. Іноді Чітта зіставляє і комбінує наші минулі спогади і переживання, формуючи нові думки і стимулюючи уяву. У стані тривоги Чітта може перескакувати з одного спогада на інший, грузнучи в фантазіях. Чітта може також діяти за звичкою, продукуючи самскари або більш глибокі враження, і змушуючи розум так само шаблонно реагувати на них. Саме тут часто формуються бажання. Тому дуже важливим є те, що ми вкладаємо в Чітту, адже від неї залежать наші реакції на певні дії.

Наприклад, якщо людину в дитинстві вкусила собака, це може завдати емоційну травму, і він буде побоюватися собак все життя, згадуючи минулий інцидент. Його розум буде так реагувати на стимул, яким є собака, а Чітта відтворювати спогади про те, як колись собака заподіяла йому біль. І чим більше ми будемо думати про цей страх, тим сильніше він буде ставати.

Щоб позбутися від нього або трансформувати, ми повинні пережити інший досвід спілкування з собаками, який покаже, що є доброзичливі тварини, які не завдають шкоди. Якщо ж ми знову і знову будемо повторювати собі, що боїмося собак, і кожна з них готова на нас накинутися, переналаштуватись буде набагато важче. Хоча і очевидно, що наші побоювання помилкові.

Людський розум дуже сильний, і тому позбутися глибоких вражень і звичок буває непросто. Тому дуже велику роль відіграє те, що ми вкладаємо в свої уми. Потрібно намагатися допускати туди тільки позитив і концентруватися на Божественному, щоб Чітта була наповнена благодаттю. Чим більше доброти ми вкладаємо в свою Чітту, тим більше пам’ятаємо Божественне і самі в нього трансформуємося. У міру зосередження на Божественному кожна думка, емоція, дія і реакція ставатимуть все більш і більш милостивими.

Аханкара – це помилкова самоідентифікація з нашим его. Це та частина нашої особистості, яка вводить нас в стан егоцентризму і самозахисту. Однак процес самозречення вимагає, щоб ми віддалися Господу і були біля Його Стоп. Помилкову ідентичність можна усунути, якщо смиренно віддати пріоритет Любові і служінню, а не особистим інтересам. У міру того, як ми підпорядковуємо собі цю неправдиву егоїстичну ідентичність, нам відкривається все більше істинної, вищої природи, яка є не що інше, як наша душа і Любов.

Буддхі – це мудрість душі, яка просочується до нас у формі істинного і первозданного почуття. Це свого роду телефонна лінія, що йде від серця до душі. Іноді на ній лише перешкоди і білий шум, але якщо вдасться налаштувати цей глибинний зв’язок, можна з більшою ясністю наблизитися до своєї вищої природи. Ми можемо діяти, керуючись цією справжньою природою, а не помилковим его. Часто кажуть, що ця буддхі, ця мудрість, насправді і є нашою інтуїцією. Інтуїцію можна відчути. Це найперше почуття, яке приходить до нас ще до того, як розум залучається до оцінки та робить висновки. Але щоб її відчути, впевнено її дотримуватися і не сумніватися в своїх діях, потрібно врівноваженість, проникливість, чуйність і увагу. У певному сенсі діяти відповідно до буддхі все одно що підніматися по сходах до свого істинного «Я».

Такі чотири частини розуму, які визначають, яким чином ми діємо і думаємо. Найбільш важливою з них, мабуть, є Чітта, тому що ми самі можемо контролювати те, чим навантажуємо свій розум. Потрібно, щоб нас оточувало все саме піднесене і позитивне, щоб наші спогади, враження і умонастрої ставали все більш милостивими і божественними. Так наш розум заспокоюється, а ми, стаючи більш спокійними, виразніше чуємо свою природну інтуїцію, яка виходить з буддхі, тобто мудрості.

Те, на чому ми фокусуємо свій розум, і що в нього вкладаємо, формує наші думки і вчинки. Саме так розум функціонує, і так ми можемо змінити власну свідомість: відкинути негативність, брехливість і страждання, і наповнити розум Божественною Любов’ю.

Заспокоєння розуму

Можна сказати, що робота зі свідомістю – це духовна робота. Те, що ми робимо і як поводимося з розумом, безпосередньо пов’язана з нашою здатністю отримувати духовний досвід і осягати своє справжнє «Я». Розум це одночасно і найлютіший ворог, і кращий друг, і, контролюючи його, ми можемо пережити неминуще блаженство, властиве усвідомлення істинного «Я».

Тому кажуть, що розум повинен бути подібний до рівного полум’я в тихому місці. Коли ми заспокоюємося, піднімаємося вище і діємо в злагоді зі своєю істинною природою, то також підносимося над обумовленістю матеріального світу і над самим розумом. Тоді розум замість того, щоб утримувати нас у полоні матеріального світу, працює як інструмент для сходження до Божественного. І коли ми утверджуємося в Божественному, то досягаємо Усвідомлення.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/kak-funkcioniruet-um-i-pocemu-eto-vazno