Як функціонує розум і чому це важливо

Багато хто знає, що розум, можливо, є самим частим предметом обговорення у людей, які знаходяться на духовному шляху. Чому ж ця тема настільки гостра? І чому так важливо заспокоїти розум?

Завдання розуму

Щоб зрозуміти, чому настільки важливий розум, потрібно спершу розібратися, для яких цілей він призначений. Його завдання в тому, щоб взаємодіяти з матеріальним світом. Ми живемо на Землі, у нас є фізичне тіло, розум, інтелект – все це інструменти нашого розвитку, прогресу і зростання в Любові і усвідомленні Божественного.

Розум потрібен, щоб діяти. Але стан розуму може змінюватися. Всі по-різному сприймають і переживають події, які з ними відбуваються, і сприйняття залежить від того, куди саме людина спрямовує свою свідомість. Чому ж трансформація нашого розумового сприйняття так важлива? Як функціонує сам розум? Як можна змінити свій настрій?

Трансформація розуму має велике значення, тому що нашою реальністю стає те, на чому ми фокусуємося. Наприклад, ми можемо бути неймовірно успішною і здоровою людиною, оточеною іншими успішними і здоровими людьми, але при цьому все ще фокусуватися на стражданнях. Ми все ще можемо зосереджуватися на мирських бажаннях, нездійснених надіях і мріях. Незважаючи на успіх, ми можемо бажати іншого фаху або здібностей. І в той же час в світі є мільйони небагатих людей, які, незважаючи ні на що, день у день живуть з посмішкою на обличчі. Чому так відбувається? Тому що вони самі вибирають бути щасливими і фокусуються на позитивних речах.

Чи можна насправді просто взяти і зробити вибір на користь щастя? Так, але це може зайняти деякий час: переформатування свідомості вимагає практики. Розум буде налаштовуватися на те, на чому він зосередиться, і поступово знайде нову форму. Наші почуття і сприйняття можуть функціонувати і взаємодіяти тільки з матеріальним світом. Щоб досягти самореалізації, потрібно наповнити свідомість вічними цінностями і зосередити його на Любові, духовності і Божественності. Ці цінності нескінченні і невикорінні. Тоді ваш розум візьме форму Любові і Божественності. В остаточному підсумку він сам стане божественним.

4 частини розуму

Розум складається з чотирьох частин: манаси, чітти, аханкари і буддхи. Манас – це здатність розуму сприймати: він реагує на подразники, вибудовує взаємозв’язки, співвідносить і робить висновки. Чітта – це океан людського досвіду. Його наповнюють всі наші думки, дії і враження, які ми коли-небудь переживали. Часом поверхня океану покривається брижами – так проявляється наш образ мислення або розумовий настрій. Однак, наше мислення здатне змінюватись. Іноді Чітта зіставляє і комбінує наші минулі спогади і переживання, формуючи нові думки і стимулюючи уяву. У стані тривоги Чітта може перескакувати з одного спогада на інший, грузнучи в фантазіях. Чітта може також діяти за звичкою, продукуючи самскари або більш глибокі враження, і змушуючи розум так само шаблонно реагувати на них. Саме тут часто формуються бажання. Тому дуже важливим є те, що ми вкладаємо в Чітту, адже від неї залежать наші реакції на певні дії.

Наприклад, якщо людину в дитинстві вкусила собака, це може завдати емоційну травму, і він буде побоюватися собак все життя, згадуючи минулий інцидент. Його розум буде так реагувати на стимул, яким є собака, а Чітта відтворювати спогади про те, як колись собака заподіяла йому біль. І чим більше ми будемо думати про цей страх, тим сильніше він буде ставати.

Щоб позбутися від нього або трансформувати, ми повинні пережити інший досвід спілкування з собаками, який покаже, що є доброзичливі тварини, які не завдають шкоди. Якщо ж ми знову і знову будемо повторювати собі, що боїмося собак, і кожна з них готова на нас накинутися, переналаштуватись буде набагато важче. Хоча і очевидно, що наші побоювання помилкові.

Людський розум дуже сильний, і тому позбутися глибоких вражень і звичок буває непросто. Тому дуже велику роль відіграє те, що ми вкладаємо в свої уми. Потрібно намагатися допускати туди тільки позитив і концентруватися на Божественному, щоб Чітта була наповнена благодаттю. Чим більше доброти ми вкладаємо в свою Чітту, тим більше пам’ятаємо Божественне і самі в нього трансформуємося. У міру зосередження на Божественному кожна думка, емоція, дія і реакція ставатимуть все більш і більш милостивими.

Аханкара – це помилкова самоідентифікація з нашим его. Це та частина нашої особистості, яка вводить нас в стан егоцентризму і самозахисту. Однак процес самозречення вимагає, щоб ми віддалися Господу і були біля Його Стоп. Помилкову ідентичність можна усунути, якщо смиренно віддати пріоритет Любові і служінню, а не особистим інтересам. У міру того, як ми підпорядковуємо собі цю неправдиву егоїстичну ідентичність, нам відкривається все більше істинної, вищої природи, яка є не що інше, як наша душа і Любов.

Буддхі – це мудрість душі, яка просочується до нас у формі істинного і первозданного почуття. Це свого роду телефонна лінія, що йде від серця до душі. Іноді на ній лише перешкоди і білий шум, але якщо вдасться налаштувати цей глибинний зв’язок, можна з більшою ясністю наблизитися до своєї вищої природи. Ми можемо діяти, керуючись цією справжньою природою, а не помилковим его. Часто кажуть, що ця буддхі, ця мудрість, насправді і є нашою інтуїцією. Інтуїцію можна відчути. Це найперше почуття, яке приходить до нас ще до того, як розум залучається до оцінки та робить висновки. Але щоб її відчути, впевнено її дотримуватися і не сумніватися в своїх діях, потрібно врівноваженість, проникливість, чуйність і увагу. У певному сенсі діяти відповідно до буддхі все одно що підніматися по сходах до свого істинного «Я».

Такі чотири частини розуму, які визначають, яким чином ми діємо і думаємо. Найбільш важливою з них, мабуть, є Чітта, тому що ми самі можемо контролювати те, чим навантажуємо свій розум. Потрібно, щоб нас оточувало все саме піднесене і позитивне, щоб наші спогади, враження і умонастрої ставали все більш милостивими і божественними. Так наш розум заспокоюється, а ми, стаючи більш спокійними, виразніше чуємо свою природну інтуїцію, яка виходить з буддхі, тобто мудрості.

Те, на чому ми фокусуємо свій розум, і що в нього вкладаємо, формує наші думки і вчинки. Саме так розум функціонує, і так ми можемо змінити власну свідомість: відкинути негативність, брехливість і страждання, і наповнити розум Божественною Любов’ю.

Заспокоєння розуму

Можна сказати, що робота зі свідомістю – це духовна робота. Те, що ми робимо і як поводимося з розумом, безпосередньо пов’язана з нашою здатністю отримувати духовний досвід і осягати своє справжнє «Я». Розум це одночасно і найлютіший ворог, і кращий друг, і, контролюючи його, ми можемо пережити неминуще блаженство, властиве усвідомлення істинного «Я».

Тому кажуть, що розум повинен бути подібний до рівного полум’я в тихому місці. Коли ми заспокоюємося, піднімаємося вище і діємо в злагоді зі своєю істинною природою, то також підносимося над обумовленістю матеріального світу і над самим розумом. Тоді розум замість того, щоб утримувати нас у полоні матеріального світу, працює як інструмент для сходження до Божественного. І коли ми утверджуємося в Божественному, то досягаємо Усвідомлення.

Джерело: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/kak-funkcioniruet-um-i-pocemu-eto-vazno

Гру 9, 2019Без категорії

About the Author

Nitya Kishori Dasi

Многие знают, что ум, возможно, является самым расхожим предметом обсуждения у людей, следующих духовному пути. Почему же эта тема настолько остра? И почему так важно успокоить ум?

Задача ума

Чтобы понять, почему настолько важен ум, нужно сперва разобраться, для каких целей он предназначен. Его задача в том, чтобы взаимодействовать с материальным миром. Мы живём на Земле, у нас есть физическое тело, ум, интеллект – всё это инструменты нашего развития, прогресса и роста в Любви и осознании Божественного.

Ум нужен, чтобы действовать. Но состояние ума может изменяться. Все по-разному воспринимают и переживают события, которые с ними происходят, и восприятие зависит от того, куда именно человек направляет своё сознание. Почему же трансформация нашего умственного восприятия так важна? Как функционирует сам ум? Как можно изменить своё умонастроение?

Трансформация ума имеет большое значение, потому что нашей реальностью становится то, на чём мы фокусируемся. Например, мы можем быть невероятно успешным и здоровым человеком, окружённым другими успешными и здоровыми людьми, но при этом всё ещё фокусироваться на страдании. Мы всё ещё можем сосредотачиваться на мирских желаниях, несбывшихся надеждах и мечтах. Несмотря на успех, мы можем желать другой профессии или способностей. И в то же время в мире есть миллионы небогатых людей, которые, несмотря ни на что, изо дня в день живут с улыбкой на лице. Почему так происходит? Потому что они сами выбирают быть счастливыми и фокусируются на позитивных вещах.

Можно ли на самом деле просто взять и сделать выбор в пользу счастья? Да, но это может занять некоторое время: переформатирование сознания требует практики. Ум будет настраиваться на то, на чём он сосредоточится, и постепенно обретёт новую форму. Наши чувства и восприятие могут функционировать и взаимодействовать только с материальным миром. Чтобы достичь самореализации, нужно наполнить сознание непреходящими ценностями и сосредоточить его на Любви, духовности и Божественности. Эти ценности бесконечны и неизбывны. Тогда ваш ум примет форму Любви и Божественности. В конечном счёте он сам станет Божественным.

4 части ума

Ум состоит из четырёх частей: манаса, читты, аханкары и буддхи. Манас – это способность ума воспринимать: он реагирует на раздражители, выстраивает взаимосвязи, соотносит и делает выводы. Читта – это океан человеческого опыта. Его наполняют все наши мысли, действия и впечатления, которые мы когда-либо переживали. Временами поверхность океана покрывается рябью – так проявляется наш образ мышления или умственный настрой. Однако, наше мышление способно измениться. Иногда читта сопоставляет и комбинирует наши прошлые воспоминания и переживания, формируя новые мысли и стимулируя воображение. В состоянии тревоги читта может перескакивать с одного воспоминания на другое, увязая в фантазиях. Читта может также действовать по привычке, продуцируя самскары или более глубокие впечатления, и заставляя ум так же шаблонно реагировать на них. Именно здесь часто формируются желания. Поэтому очень важно то, что мы вкладываем в читту, ведь от неё зависят наши реакции на определённые воздействия.

Например, если человека в детстве укусила собака, это может нанести эмоциональную травму, и он будет опасаться собак всю оставшуюся жизнь, вспоминая прошлый инцидент. Его ум будет так реагировать на стимул, которым является собака, а читта воспроизводить воспоминания о том, как когда-то собака причинила ему боль. И чем больше мы будем думать об этом страхе, тем сильнее он будет становиться.

Чтобы избавиться от него или трансформировать, мы должны пережить иной опыт общения с собаками, который покажет, что есть дружелюбные животные, которые не причиняют вреда. Если же мы снова и снова будем повторять себе, что боимся собак, и каждая из них готова на нас наброситься, перенастроиться будет гораздо труднее. Хотя и очевидно, что наши опасения ошибочны.

Человеческий ум очень силён, и потому избавиться от глубоких впечатлений и привычек бывает непросто. Поэтому очень большую роль играет то, что мы вкладываем в свои умы. Нужно стараться допускать туда только позитив и концентрироваться на Божественном, чтобы читта была наполнена благодатью. Чем больше благости мы вкладываем в свою читту, тем больше помним Божественное и сами в него трансформируемся. По мере сосредоточения на Божественном каждая мысль, эмоция, действие и реакция будут становиться всё более и более благостными.

Аханкара – это ложная самоидентификация с нашим эго. Это та часть нашей личности, которая вводит нас в состояние эгоцентризма и самозащиты. Однако процесс самоотречения требует, чтобы мы предались Господу и распростёрлись у Его Стоп. Ложную идентичность можно устранить, если смиренно отдать приоритет Любви и служению, а не личным интересам. По мере того, как мы подчиняем себе эту ложную эгоистическую идентичность, нам открывается всё больше истинной, высшей природы, которая есть не что иное, как наша душа и Любовь.

Буддхи – это мудрость души, которая просачивается к нам в форме истинного и первозданного чувства. Это своего рода телефонная линия, идущая от сердца к душе. Иногда на ней лишь помехи и белый шум, но если удастся настроить эту глубинную связь, можно с большей ясностью приблизиться к своей высшей природе. Мы можем действовать, руководствуясь этой подлинной природой, а не ложным эго. Часто говорят, что эта буддхи, эта мудрость, на самом деле и является нашей интуицией. Интуицию можно почувствовать. Это самое первое чувство, которое приходит к нам ещё до того, как ум вовлекается в оценку и делает выводы. Но чтобы её ощутить, уверенно ей следовать и не сомневаться в своих действиях, требуется уравновешенность, проницательность, чуткость и внимание. В некотором смысле действовать в соответствии с буддхи всё равно что подниматься по лестнице к своему истинному «Я».

Таковы четыре части ума, которые определяют, каким образом мы действуем и думаем. Наиболее важной из них, пожалуй, является читта, потому что мы сами можем контролировать то, чем нагружаем свой ум. Нужно, чтобы нас окружало всё самое возвышенное и позитивное, чтобы наши воспоминания, впечатления и умонастроения становились всё более благостными и божественными. Так наш ум успокаивается, а мы, становясь более спокойными, отчётливее слышим свою природную интуицию, которая исходит из буддхи, то есть мудрости.

То, на чём мы фокусируем свой ум, и что в него вкладываем, формирует наши мысли и поступки. Именно так ум функционирует, и так мы можем изменить собственное сознание: отринуть негативность, лживость и страдания, и наполнить ум Божественной Любовью.

Успокоение ума

Можно сказать, что работа с сознанием – это духовная работа. То, что мы делаем и как обращаемся с умом, напрямую связано с нашей способностью получать духовный опыт и постигать своё истинное «Я». Ум -это одновременно и злейший враг, и лучший друг, и, контролируя его, мы можем испытать непреходящее блаженство, присущее осознанию истинного «Я».

Поэтому говорят, что ум должен быть подобен ровному пламени в безветренном месте. Когда мы успокаиваемся, поднимаемся выше и действуем в согласии со своей истинной природой, то также возносимся над двойственностью, обусловленностью материального мира и над самим умом. Тогда ум вместо того, чтобы удерживать нас в плену материального мира, работает как инструмент для восхождения к Божественному. И когда мы утверждаемся в Божественном, то достигаем Осознания.

Источник: https://sadhana.bhaktimarga.org/ru/blog/kak-funkcioniruet-um-i-pocemu-eto-vazno

Гру 9, 2019Без категории